Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що відповідно до п.п. 19 прим. 1.1.24 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 та п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право приймати рішення про відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов’язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), а також списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Платник податків, своєю чергою, має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання (п. 100.2 ст. 100 ПКУ).
Розстрочення (відстрочення) податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення контролюючого органу та укладено договір про розстрочення (відстрочення).
Визначення сум грошових зобов’язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи, що ведеться контролюючими органами.
Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.
