Сел. Благодатне

Маленькою цяточкою на карті Зміївського району лежить мальовниче село з чудовою назвою-Благодатне.

Тут виросло не одне покоління прекрасних трудівників.

А починалося все так: до 1932 року на землях хутора Благодатний жили переселенці із села Малинівка Чугуївського району .Хутір складався з двох вулиць (нині Гвардійська і Урожайна).

На цих вулицях стояли старенькі селянські хатки і клуні, в яких жили селяни.

Підсобне господарство в Благодатному було організовано в 1933 році Роганським Військовим Авіаційним училищем льотчиків на полігонних землях.

В 1937 році підсобне господарство перейшло до Чугуївського Військового Авіаційного училища льотчиків.(в.ч..77906).

Пахотних земель було до 1500 га, все інше цілина, на якій косили сіно до 1500т. Тримали корів близько 150 голів , молодняк великої рогатої худоби (300 голів), багато овець (2500 голів), волів (50 голів),свиней (450 голів), птахів(500 голів).

Корови були безпородні, вівці грубошерстні. З перших днів заснування господарства покращена порода тварин.

Були завезені бугаї симентальської породи, свині - великої білої породи породи «Прекос».(Тонкорунні).

З 1936 року розпочалося будівництво ферм, контори, клубу, школи, молочного цеху, хлібопекарні, маслобійні, будинку для директора господарства (по в. Врожайній).Пізніше почали будувати свинарник  і вівчарик.

Головним завданням підсобного господарства було забезпечення льотчиків льотного училища, а також інших представників авіаційного полку в\ч 77906, свіжими овочами, м’ясом , молоком , молочними продуктами, які виробляли на молочній фермі, а саме : сир «Бактейн»  сметану, кефір, сироватку, і морозиво. Майстром молочного цеху був ветеран праці і учасник Великої Вітчизняної війни Лега Іван  Васильович.

На період сільськогосподарських робіт все лягало на плечі селян, тому що з механізованої техніки було тільки 5 тракторів і 2 автомашини. Для допомоги, на період збирання врожаю приходили робітники з інших ближніх сіл, з якими розраховувалися сіном. Агрономом на той час був Маляр , військовослужбовець в\ч 77906 , а бригадиром польоводства постійним і незмінним до війни, Сірик Андрій Гнатович. За час його правління на землях господарства вирощували найбільші кавуни, які виставлялись на сільськогосподарських виставках в м.. Харкові.

Роботи було багато, а труднощів ще більше. Хліб збирали кіньми, вручну в’язали снопи і складали в скирди, молотили молотаркою, яку обслуговувало 25 чоловік.     

Тварин годували дуже добре. Надої молока збільшувалися. На той час передовою дояркою була Нікітенко Єфросинія Терентіївна, яка надоювала по 4200 л. молока.

Обов’язки  по плану, щорічно виконувалися незважаючи на всі труднощі в роботі. Восени збирали врожай не тільки робітники, а й домогосподарки, учні школи, керівництво господарства. Зерно з току носили мішками на горище і робили все це після роботи, вечорами, не рахуючись з часом.

Підсобне господарство регулярно виконувало плани і було першим з 32 господарств, за що не одноразово відзначались у генерала Шеремета Люди працювали чесно, віддано, з вогником. Благодатне тричі брало участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в м. Москві. І до сьогодні благодатці пам’ятають і пишаються: бригадиром тваринництва Шмаровим Данилом Григоровичем ,який почав працювати з 1937 року. Бригадиром польоводства Серіком Андрієм Гнатовичем, який був у господарстві з 1933 року, доярками: Яковенко Олександрою, Онищенко Надією, Черв’як Марією, Нікітенко Єфросинією, телятниками: Вірченко В.М, Бондаренко М.Т.  Лєбєдєвою В.Н., свинарками: Дикою В.Н., Збукаревою Є.М., Жарко Н.Т., Колотило Д.І., конюхом: Костенко Ф. У., медичною сестрою: Вишнею О.С., бригадиром тракторної бригади: Шинкарьовим С.А., та трактористами: Колесник В.П., Жирко І.І, Погорєловим І.А.