Реєстрація місця проживання дитини віком до 14 років

(малолітньої дитини)

Відповідно діючого законодавства України поняття малолітньої дитини визначено в частині 1 статті 6 Сімейного кодексу України. Отже, малолітньою вважається дитина, яка не досягла чотирнадцяти років. Згідно частини 2 цієї статті, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно вимог статей 7,155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" батьки або інші законні представники зобов’язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Важливо відмітити, що відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі). Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Повноваження представників за законом мають суворо особистий характер і не можуть бути предметом передоручення. Як визначено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них (пункти 3.2, 3.4 глава 1 розділ 2 Порядку). Аналогічний висновок можна зробити і щодо неможливості передоручення своїх повноважень опікунами малолітніх та недієздатних.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачем, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. (Пункт 16 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" (далі - Порядок)

У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників дитини задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається. (пункт 18 Порядку).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 Сімейного кодексу України). Крім того, в судовому порядку таке питання вирішується не лише при свідомій відмові батька/матері, а і при відсутності інформації, зникненні безвісті та в усіх інших випадках, що унеможливлюють отримання такого дозволу.

Висновок:

Для того, щоб зереєструвати місце проживаня малолітньої дитини (віком до 14 років) законному представнику (батько, мати, опікун, усиновлювач) необхідно звернутися до органу реєстрації та подати заяву про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років за згодою іншого з батьків або законних представників. Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Згода батьків або інших законних представників не вимагається у випадках, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування. (Пункт 33 Порядку)

Отже, для реєстрації місця проживання малолітньої дитини до органу реєстрації необхідно надати наступні документи:

• заяву за формою згідно з додатку 4
• документ, що посвідчує особу законного представника (представника)
• свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років)
• документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи
• документ, що підтверджує сплату адміністративного збору. (Пункт 35 Порядку).

Важливо відмітити:

Передоручення (довіреність /або інший нотаріально засвідчений документ) законним представником малолітньої дитини своїх обов’язків, встановлених Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, Конституцією України, Конвенцією про права дитини суперечить діючому законодавству України.