Шлюб, сім'я, розлучення, повторний шлюб - найскладніші особисті проблеми людини, від вирішення яких залежить його благополуччя і особисте щастя.
Розрив родинних зв'язків негативно б'є по соціалізації наступних поколінь. Зростання сирітства за живого батька збільшує ймовірність девіантної поведінки серед підлітків. Розлучення створює травмуючі ситуації, які викликають нервово-психологічні розлади, як в батьків, так і в дитини. Розлучення - це криза, яка зачіпає всю сімейну систему і тяжко переживається як самим подружжям, так і дітьми.
Розлучення двояке: з одного боку - воно і рятує людей, з іншого - несе їм важкі душевні рани. Є два види розлучень: егоїстичні, недобрі, з турботою більше про себе, і вимушені, вистраждані, захисні, які розривають ланцюг нещастя і полегшують людям життя.
Негативний досвід конфліктної сім'ї для майбутнього сімейного життя виражається в тому, що:
а) дитина росте в умовах протиріччя, неузгоджених вимог батька і матері;
б) духовна атмосфера сім'ї не має спокою, миру, благополуччя, стабільності, тобто всіх тих умов, які необхідні для повноцінного духовного і психічного розвитку дитини;
в) різко зростає ризик нервово-психічних захворювань;
г) росте бездоглядність і безконтрольність поведінки;
ґ) знижується здатність дитини до адаптації;
д) дитина не засвоює цілий ряд моральних загальнолюдських норм;
е) зростають дефекти морального порядку;
є) дуже часто у дітей формуються суперечливі почуття до своїх батьків, а інколи, навіть, і ворожі почуття до одного з них чи обох .
Сильним негативним фактором у вихованні дітей виступає сам факт розлучення, що нерідко має руйнівний вплив на їх психічний стан.
Діти в розлученій сім'ї залишаються без догляду, у два рази частіше, ніж у повній. Державна допомога, як і аліменти, полегшують умови життя неповної сім'ї, але не можуть вирішити тих матеріальних проблем, із якими вона стикається. Матеріальні труднощі в розлучених сім'ях переносяться важко і травмують психіку дітей, породжують невдоволення, заздрість, приниження, злість.
Необхідною умовою виховання дітей із розлучених сімей є компенсаційна діяльність дорослих, що доповнює дитині недостатню батьківську (материнську) увагу, завдяки якій виробляються необхідні навички взаємовідносин з іншими людьми, проявляються теплі та щирі емоційні стосунки, які сприяють задоволенню життєво важливих потреб.
Отже, психологічна атмосфера сімейної життєдіяльності значною мірою впливає на життєвий шлях дитини. Агресивність, девіантна поведінка, гальмування соціальної зрілості, невпевненість, нездатність встановлювати міцні емоційні контакти тощо - все це як риси особистості дитини формується унаслідок деструктивних стилів поведінки батьків відносно своїх дітей. Адже сім'я є першоосновою суспільства, де найвищою мірою виявляються та формуються індивідуальні особливості кожного з батьків, дітей та інших членів родини, реалізуються природні потреби, формуються цінності, мотиви поведінки як критерії розвитку особистості, відбувається становлення соціальної компетенції та соціалізації її членів. Відповідно сім'я займає найважливіше місце серед причин поведінки, які відхиляються від норми. Важливість сімейної соціалізації полягає в тому, що в сім'ї формуються не тільки соціально-значимі якості особистості, але і властиві їй критерії оцінювання явищ, подій, людей.
