Минув рік... Рік потому в нашій Державі почалася війна. Жорстока, кровопролитна та безжальна...
Пройшов рік, по його завершенню є що згадати та підвести підсумки...Наша громади, як і всі українці, були змушені долати нові виклики війни, виклики виживання нашої громади. А саме:
- Відсутність палива, транспорту, людей – необхідних для виконання питань забезпечення гуманітарною допомогою населених пунктів та завдань воєнного часу.
- Зруйновані мости, пошкоджені дороги.
- Порожні аптеки та прилавки магазинів, не працюють банки.
- Забезпечення безперебійної доставки продуктів харчування в магазини.
- Перші зруйновані будинки.
- Перші людські жертви.
- Паніка населення.
- Розселення внутрішньо переміщених осіб (в перший місяць війни налічувало майже 5000 осіб).
- Пошук та доставка гуманітарна допомоги.
- Звернення військових за допомогою.
- 578 пошкоджених об'єктів нерухомого майна.
- Збій та неможливість повноцінної роботи Зміївської ТЕС (у зв’язку з постійними обстрілами).
Вирішуючи самотужки ці проблеми та виклики перших тижнів війни, ми зрозуміли, що їх неможливо подолати на місцевому рівні з власним ресурсом. Такі питання вирішувались завдяки співпраці та допомозі Чугуївської РВА та Харківської ОВА.
Слобожанський селищний голова Дмитро Діхтяр постійно звертався в вищі органи влади, акцентуючи увагу на нагальні проблеми та потреби громади, зокрема:
- Стабільне та регулярне надходження гуманітарної допомоги.
- Запуск та проходження опалювального періоду в смт. Слобожанське, яке не має альтернативних джерел теплопостачання, окрім Зміївської ТЕС.
- Відновлення автомобільного сполучення через міст, який з’єднує нашу громаду з іншими, через річку Сіверський Донець.
- Відновлення зруйнованої інфраструктури.
- Надання допомоги мешканцям громади у відновленні пошкоджених, в наслідок збройної агресії, об’єктів житлового фонду (відновлення віконних блоків, дахів будинків, комунікацій тощо).
- Аварійний стан електричних кабелів живлення смт. Слобожанське, селища Донець.
Щоденна, а в перші місяці взагалі цілодобова, важка робота, яка потребувала прийняття кардинальних рішень, а головне покладення на себе відповідальності за належний рівень життя в громаді.
Проблеми та прийдешні питання, які ще не перед ким і ніколи не стояли в сучасній Україні, вирішувати було важко…. Бо ніхто не мав можливості поділитися досвідом, як діяти в цій або іншій ситуації, а досвід набутий при рішенні однієї задачі вже неважливий в рішенні наступного завдання.
- Перші продукти харчування (хліб, муку, борошно, м'ясо) знаходили та завозили власноруч за власні кошти, кошти підприємців та фермерів. Ще раз хочеться подякувати, фермерським господарствам та підприємцям, які в перші дні безкоштовно надавали допомогу у вигляді молока, олії, муки, та інших продуктів. Також, всім працівникам соціальних служб, які допомагали організовувати та роздавати допомогу.
- Працювали по доставці гуманітарних вантажів. Через відсутність власного транспорту залучали волонтерів та підприємців. Нажаль, через недостатню кількість транспорту, незадовільний стан дороги, проблеми із рівнем забезпеченості паливо – мастильними матеріалами, порушені логістичні шляхи, кількість гуманітарних вантажів та його асортимент не задовольняв деяких наших мешканців та переселенців громади. Але не зупинялись, а продовжували працювати та намагалися відповідати всім адекватним потребам.
- З перших днів війни, майже в усіх населених пунктах громади, було сформовано добровольчі дружини для сприяння правоохоронним органам в забезпечені порядку та цілодобове чергування на блокпостах. Дмитро Діхтяр координував дії добровольчих дружин з керівництвом Чугуївського РУП ГУНП Харківської області.
- До речі, блокпости біля наших населених пунктів будувались власноруч, вони були створені за технічною та фінансовою підтримкою підприємств і підприємців.
- Вирішувались питання надання допомоги для постраждалих, які залишилися без даху над головою.
- Збір та доставлення допомоги військовим (власними коштами, залучаючи допомогу спільноти, підприємств та підприємців, фермерів, намагалися задовольнити потреби наших хлопців: ремонтні роботи техніки, запчастини, інструменти для відновлення транспортних засобів, продукти харчування, ліки, предмети особистої гігієни, взуття, генератори тощо).
- Постійне постачання безкоштовних продуктів харчування для приготування обідів ВПО.
- Подача тепла в домівки.
- Відкриття Пунктів Незламності та забезпечення їх функціонування.
Результатом вирішення нестандартних та гострих питань найскладнішого часу з початку війни та питань, які ставали і виникають щодня в Слобожанській селищній територіальній громаді в умовах воєнного стану, стан громади в цілому, є співпраця мешканців громади та органу місцевого самоврядування. В громаді продовжують працювати всі комунальні підприємства, проводиться ремонт доріг, в домах є тепло, світло, вода, наше селище чисте та продовжує квітнути, не дивлячись на складні умови сьогодення.
Наразі в голові крутиться одна фраза: «Ми це змогли, ми витримали...». Перші часи та дні війни багато чого показали та дали зрозуміти хто є хто. На жаль, важко зрозуміти чому зараз настільки багато порадників та критиків, і де були ці поради, коли було страшно та важко?
Безумовно, в основі наших успіхів полягає стійкість Збройних Сил України, які не впустили ворога на нашу територію.
Хочемо подякувати всім, хто не залишився осторонь проблемних питань нашої громади, всім нашим мешканцям, керівництву Чугуївської РВА та ХОВА, благодійникам, волонтерам. Дякуємо за допомогу та співпрацю керівництву сусідніх громад.
В подальшому сподіваємось на розуміння, терпіння та співпрацю!
Працюємо далі! Питань чимало. Але об'єднавши наші зусилля ми прагнемо до скорішої Перемоги!
Якщо Ви потребуєте дров’яну піч з димоходом, Ви маєте можливість її отримати безкоштовно.
